Cпецпроекти

7 крутих романів, які вже час прочитати (досить відкладати)


Зібрали книжки, про які ви могли не раз чути, але лінилися їх прочитати (а дарма). Тож готуйтеся до затишних вечорів із неквапливим гортанням сторінок. І неважливо, паперова книга чи електронна – це все одно буде атмосферно.

Стівен Кінг “Воно”

Фільм, який вийшов у 2017, і міні-серіал за книжкою осилили майже всі. А от оригінал на 1000+ сторінок прочитати наважується вже куди менше людей. І дарма – це одна з найкращих книжок Кінга. Маленьке містечко Деррі, його дивні мешканці, “Клуб невдах” та зло, що зазвичай з’являється у вигляді наймоторошного клоуна на світі – ця історія захопить тебе надовго.

Віктор Петров-Домонтович “Дівчинка з ведмедиком”

За описом “модерністський неокласичний інтелектуальний роман” приховується трагедія людей з різних поколінь, їхні спроби знайти власний шлях і не зрадити власним переконанням. А ще – це щемка історія про любов, якій бути, на жаль, не судилося.

Пітер Хьог “Смілла та її відчуття снігу”

Смілла – вчена. А ще вона вміє “відчувати” сніг і намається віднайти у ньому сліди, які розкриють справжні причини загибелі маленького хлопчика, що жив по сусідству. По-датські холодна і при цьому неймовірно атмосферна книжка.

Джон Стейнбек “Грона гніву”

Історія родини, яка намагається вижити під час Великої Депресії у США. Про пошуки щастя і те, як переживати втому, втрати, бачити смерть і намагатися при цьому залишитися людиною. За цю книжку Стейнбек отримав Пулітцеровську премію, а за мотивами роману у 1940 році зняли фільм.

Саша Соколов “Школа для дураков”

Той випадок, коли розказати про книжку неможливо – просто бракує слів. Тому краще тримайте цитату:

Сейчас я не помню большинства фамилий, но я помню, что среди нас был, например, мальчик, который на спор мог съесть несколько мух подряд, была девочка, которая вдруг вставала и догола раздевалась, потому что думала, что у нее красивая фигура – догола. Был мальчик, подолгу державший руку в кармане, и он не мог поступать иначе, потому что был слабовольный. Была девочка, которая писала письма самой себе и сама себе отвечала. Был мальчик с очень маленькими руками. И была девочка с очень большими глазами, с длинной черной косой и длинными ресницами, она училась на одни пятерки, но она умерла примерно в седьмом классе, вскоре после Норвегова, к которому она питала счастливое и мучительное чувство, а он, наш Савл Петрович, тоже любил ее. Они любили друг друга у него на даче, на берегах восхитительной Леты, и здесь, в школе, на списанных физкультурных матах, на этажах черной лестницы, под стук методичного перилловского маятника. И, возможно, именно эту девочку мы с учителем Савлом называли Розой Ветровой. Да, возможно, а возможно, что такой девочки никогда не было, и мы придумали ее сами, как и все остальное на свете.

Валер’ян Підмогильний “Місто”

Та сама книжка зі шкільної програми, яку хочеться перечитувати. Якщо ви були бунтівником/цею і програму з літератури ігнорували, саме час забути про свого внутрішнього анархіста і все ж прочитати цей урбаністичний роман. Головний герой твору приїжджає до столиці і, незважаючи на скептичне ставлення до великого міста, намагається його підкорити. Тут є місце і зрадам, і перемогам, і любовним історіям, і підступності, і болі – як і у житті будь-кого з нас.

Іван Франко “Перехресні стежки”

Книга, після якої ви на якийсь час забудете про Франка-поета і закохаєтеся у Франка-прозаїка. У “Перехресних стежках” насправді більше витонченості та лірики, ніж у віршах. Франко залишається самим собою і поєднує політику з особистим життям, проблеми цілої верстви суспільства і окремих людей, а також згадує про те, як важко зробити вибір і як легко припуститися трагічної помилки.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Прокоментувати

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: