Cпецпроекти

Pig Brother Is Watching You. Як «Колгосп тварин» Орвелла пов’язаний із нашим сьогоденням?


Разом проти коронавірусу: збираємо 1 000 000 грн на захисні костюми для лікарів. Твій внесок важливий! 

Авторка тексту: Ірина Курганська 

У серпні 1945 вийшла друком книжка Джорджа Орвелла Animal Farm: A True Story – казкова історія про тварин, які вирішили, що всі проблеми їхнього буття походять від людей, і зчинили бунт, встановивши «тваринократію». За два роки «Колгосп тварин» вже видали українською з передмовою автора, адресованою українцям. А наприкінці 1954-го в кінотеатрах з’явився перший повнометражний британський (та і європейський) мультфільм – «Ферма тварин». Були ще радіоначитки, комікси, понад 10 циклів ілюстрацій, фільм та сценічні постановки.

Сьогодні до Міжнародного дня музеїв Музей Голодомору випустив серію стікерів для Telegram «Рівніші за інших», поєднавши кадри мультфільму та цитати з твору. Так за 75 років «Колгосп тварин» пройшов крізь етапи тексту-екранізації-віртуалізації і серйозно посягає на безсмертя, але чи зумів він при цьому залишитися вірним собі й авторському задуму? 

Джордж Орвелл майбутній воїн «холодної війни»

1936 року маловідомий британський письменник, який щойно повернувся з громадянської війни в Іспанії й перебував під впливом революційного адреналіну, пообіцяв собі те, що зробить його відомим: «Усе, написане мною, відтепер прямо чи опосередковано буде проти тоталітаризму». Також він проголосив свій художній метод «перетворити політичне письмо в мистецтво». 

Джерело

Мистецтво – це метафори, й життя незабаром підкинуло одну Орвеллу: «Я побачив хлопчика, який б’є коня, і мені майнуло в голові, що, коли б оці тварини усвідомили свою міць, ми не були б в силі над ними панувати». У наш час, коли суспільство відходить від думки, що людина є центром Всесвіту, коли філософи видають книги про те, чи думають дерева, а коти й собаки по всьому світу успадковують майно своїх власників, Орвелл звучить ультрасучасно. 

Отже, на одній фермі Англії тварини, втомившись від господаря-п’яниці, піднімають бунт, проганяють людей, проголошують «тваринізм» та встановлюють власні правила життя, головним з яких є «Усі тварини рівні». Однак утопія швидко руйнується, коли свиня Наполеон (що дуже нагадує Сталіна) за допомогою сили й обману поновлює ієрархію, але вже із собою на чолі. Орвелл проходить по всіх подіях з підручника історії: вигнання політичного конкурента Лева Троцького, НЕП, індустріалізація, політичні чистки, п’ятирічки й Голодомор. Фінальною крапкою є зрада принципів тваринізму – свині з бюрократичної верхівки починають у всьому бути схожими на людей: ходити на двох ногах, носити одяг та спати в ліжках, пити алкоголь і влаштовувати бенкети, а головне використовувати у своїх інтересах інших тварин. 

Ілюстрація Ральфа Стедмана, друга Гантера Томпсона. Джерело

З одного боку, метафора «тварини це люди» виявилася такою влучною, що навіть найбільший літературний сноб Томас Еліот назвав твір «першою сатирою після “Гуллівера” Свіфта». Водночас Джордж Орвелл мусив бігати по книжкових магазинах Лондона, просячи переставити «казку про тварин» з дитячого відділу до дорослого. 

Та головне не справдилися побоювання видавців, які рік відмовляли Орвеллу. Книжка розліталася, а міжнародного політичного скандалу не сталося. Хоча останнє могло почасти бути заслугою ЦРУ, яке одразу помітило важливий для себе твір. 

«Святий покровитель антикомунізму»

Відтоді, як того і бажав Орвелл у 1936-му, твір став невіддільним від політики, однак не так, як мріяв про це автор. Як і персонажі своєї книги, письменник плекав гуманістичну мрію. Він хотів (читати з помірним пафосом), щоб голос автора вічно говорив до нових і нових поколінь, доносячи їм істину. Частково так і є: після впровадження твору до шкільної програми «Колгосп тварин» є «першим щепленням від фашизму вже десятки років». Однак це в дитячому світі. У дорослому ж автор невдовзі помер, а «холодна війна» тільки набирала обертів і потребувала доступного, як для дітей, матеріалу для пропаганди.

Джерело

До кінця 50-х книгу переклали 30-ма мовами, зокрема східноєвропейськими. Переклади, друк і поширення накладу спонсувало ЦРУ. Наприклад, мільйони копій «Колгоспу тварин» разом з іншими книжками протягом 1952–1957 років спустили на повітряних кульках на Польщу, Угорщину та Чехословаччину під час операції «Aedinosaur». 

Український переклад Ігоря Шевченка вийшов у 1947 року в Мюнхені, адже сам перекладач, як і ще 100 000 українців, перебував тоді в таборі для переміщених осіб. Українське видання стало унікальним, бо на прохання перекладача його супроводжувала передмова Орвелла – це єдиний великий коментар письменника про твір. Велику частину накладу під час перевезення до таборів, де його мали роздати, конфіскували радянські наглядачі.

У 40-х Орвелл також начитав текст твору для радіо, і з 1947 року «Колгосп тварин» транслювали на радіостанції «Голос Америки» з прицілом на східноєвропейські країни. «Аудіокнижку» голосом автора можна послухати тут

Флешбек у сучасність: «Колгосп тварин» продовжує дратувати близькі до диктатури держави. Так, 2018 року в Китаї було заборонено всі онлайн-публікації, де є згадка чи посилання на Animal Farm.

Диснеїфікація політичного трактату, або Права, продані за зустріч із Кларком Гейблом

Часи змінювалися, книги та радіо перестали бути ефективним медіа пропаганди – їх змінило телебачення. Специфічна казкова побудова твору викликала труднощі, тому ЦРУ таємно прийняло єдине правильне рішення – створити мультфільм. Продюсер проєкту Луї Рошемон зупинився на британській анімаційній студії Halas&Batchelor, які вже мали досвід роботи з мультфільмами на замовлення уряду. 

Мультиплікатори, знаючи, що авдиторією анімованого «Колгоспу тварин» будуть дорослі, виступили за спрощення сюжету, натомість ЦРУ вимагали змінити фінал твору. Двоє психологів поїхали до спадкоємиці Орвелла – Соні Орвелл, щоб та дала дозвіл на незначні зміни в сюжеті і – найголовніше – зміну фіналу. Пані Орвелл вдалося підкупити навіть без грошей, просто пообіцявши організувати їй зустріч із тогочасною кінозіркою Кларком Гейблом. 

Так замість песимістичного й відкритого фіналу твору, коли тварини розуміють, що все повернулося на початкові позиції, з’явився оптимістичніший: у мультфільмі тварини кидаються на свиней-бюрократів, і, хтозна, можливо, переможуть їх. В інтерв’ю мультиплікатори пояснювали це так: «Ми просто не могли відпустити глядача із зали з відчуттям заплутаности». 

Цікаво, що б сказав сам Орвелл на таке коригування задуму заради підйому духу глядачів?

До Різдвяного сезону 1954 року мультфільм був готовий. Для афіш обрали слоган «Pig Brother Is Watching You» – культову фразу з роману «1984» Орвелла. Мультфільм став доволі успішним, і тепер він відомий майже всім європейцям.

Бенджамін Клементайн виконує пісню Hallelujah Money на тлі мультфільму «Колгосп тварин»

Так, прикриваючись формою мультфільму, що за законами жанру вимагає спрощень і узагальнень (має бути одразу чітко зрозуміло, хто хороший, а хто поганий), ЦРУ використало твір для поширення антикомуністичної пропаганди. 

Відомо, що в 1950-х роках управління також профінансувало вихід коміксу, який поширювали в Бразилії, Індії, Мексиці, Таїланді та Венесуелі. «Колгосп тварин» підкорював усе нові жанри та продовжував свою подорож по світу. 

«Рівніші за інших»

Не будемо зупинятися докладно на інших видах мистецтва, в яких було втілено «Колгосп тварин», – вони були значно менше включені в ідейно-політичну боротьбу. Однак радимо послухати музику прихильників Орвелла – гурту Radiohead (пісня Optimistic містить посилання на «Колгосп тварин», а «2+2=5» прямо цитує «1984»). 

Цьогоріч «Колгосп тварин» було втілено у новій формі. Персонажі мультфільму та цитати твору стали стікерами для Telegram у межах проєкту Музею Голодомору «Рівніші за інших: про злочини та привілеї в СРСР». Окрім наліпок, до проєкту входить серія історичних публікацій у Facebook про нерівність у СРСР: закриті їдальні, спецвагони, вечірки парткерівництва. Українські та закордонні музеї не вперше створюють стікерпаки, але в цьому випадку це пряме потрапляння – агітаційність Орвелла у стікерах перетворилася на жартівливе, але все ж нагадування, засторогу. 

Оля Сиротюк
Комунікаційниця Музею Голодомору
«Боротися з наклепами та мітами в історії потрібно голосно. Наліпки в Telegram і дописи в соцмережах #рівнішізаінших – сучасна відповідь рокам замовчування. Сьогодні ми влаштовуємо протести та ведемо блоги і почуваємося значно вільніше, ніж 100 років тому. Однак, щоб вберегтися від повторення історії, потрібно говорити про минуле»

Музей Голодомору висловлює подяку студії анімації Halas&Batchelor за зображення. 

 

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Коротка історія кіно: французька нова хвиля
ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Тест. Вгадай фільм за допомогою емоджі

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: